Ukrainian Ballads

Some Ukrainian ballads performed by Maria Burmaka.
p.s. if you want, just ask, I will translate the songs.

Цей пост більше для вас, браття-українці... Просто послухайте слова...


Пробудіться, орли сизі,
Козаки лихії,
Розбудіть навкруги себе
Степові стихії!
Розбудіть навкруги себе
Степові стихії!

Пробудіться, орли сизі,
Славні козаченьки,
Заверніть колишню славу
України-неньки!
Заверніть колишню славу
України-неньки!

Бо нізащо підкарнали
Нашу славу круки,
Залишивши нам на спомин
Муки, муки, муки!
Залишивши нам на спомин
Муки, муки, муки!

Пробудіться, орли сизі,
Славні козаченьки,
Заверніть колишню славу
України-неньки!
Заверніть колишню славу
України-неньки!

Ой тяжкая, ой тяжкая домовина,
а червоная китайка, мов калина...
А червоная китайка - Україна...
Ой тяжкая, ой тяжкая домовина...

Лиш вишневий цвiт шляхи курнi вкриває
й рушники в пiвнях червоних аж кривавлять...
Ой, були пiснi веселi тай немає,
лиш вишневий цвiт шляхи курнi вкриває...

Ген, з-за лiсу, з-за дiброви гайдамаки
-Ми розвiєм чорне горе дрiбнiш маку...
А в руках дзвiнкi шаблюки та домахи...
Ген, з-за лiсу, з-за дiброви гайдамаки...

Хто сказав, що з нами Батька вже немає?
А чия ж то кобза буйно виграває,
i до нас його словами промовляє?
Хто сказав, що з нами Батька вже немає?..

Ви не вiрте, ходить, ходить помiж людьми,
а в трунi не прах - ножаки обоюднi.
Тай пропали, тiльки голос не забудьмо...
Ви не вiрте, ходить, ходить помiж людьми.

Коли б ми плакати могли,
Які б річки з очей незрячих,
Які б річки із сліз гарячих
По Україні потекли!
Коли б ми плакати могли...

Коли б ми вірити могли,
Які б ми витерпіли муки,
Яку б вагу взяли на руки,
Які б хрести ми понесли!
Коли б ми вірити могли...

Коли б ми гніватись могли,
Які б пожежі засвітили,
Які б кайдани ми розбили,
Якого б ката розп'яли!
Коли б ми гніватись могли...

Ой не квітни, весно, –
Мій народ в кайданах,
Мій народ в задумі,
Очі його в сумі,
Серце його в ранах,
А життя – в туманах.

Ой не квітни, весно,
Пишними квітками,
Бо народ мій встане,
Розірве кайдани,
Вкриє світ димами,
А поля – тілами.

Ой не квітни, весно,
Глянь – надходять хмари,
Тугою чорніють,
Гнівом червоніють.
Гой, ви хмари – кари...
Смерть вам, яничари!